Цікаво знати

Життя святих.

Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії.

Маркія Дасумія (Софія) народилась в поганській сім'ї, яка належала до патриціанського роду. Її нянька вже змалку навчила християнської віри. Однак деякі перепони не дозволяли їй належати до Христової церкви. Ані коли була ще дівчиною, ані заміжньою не мала того щастя. Однак наука Христова, прищеплена в молодості її нянькою, не вивітрилась в ній. Коли втратила старшого сина, а відтак і другого, а вкінці і мужа, щойно тоді відізвалися в її серці спогади з її молодості. Церква Христова тоді за часів доброго кесаря Александра Севера мала спокій. А ще Маркія Дасумія крім трьох доньок не мала ніяких родичів, які стояли би на її дорозі, вона задумала разом з доньками пізнати добре Христову віру. Учителем їх був побожний священик Маркел, який приготовив їх до хрещення. На Великдень 235р. папа Понтіян прийняв матір з доньками до св. Церкви.

Тоді був такий звичай, що новохрещені діставали нове ім'я. Так отже дочки дістали ім'я: Віра, Надія, Любов, а мати – Софія. Найбільшою потіхою для матері було те, що три її донечки були однієї думки є нею. В палаці Дамусіїв царила найбільша любов та спокій. Однак буря переслідувань мала незабаром загостити і до цього щасливого дому.

Одного дня посланець з Риму розповів їй, що всі дізналися про те, що вона та її доньки християни. Софія поглядом материнської любові обняла своїх дітей і сльози стали в її очах. Вона підняла руки до неба і сказала: «Дякую Тобі, Ісусе Сину Божий, за цю хвилю. Поглянь на цих дітей, що Ти мені дав – в св. Хрещенню новонароджених, подвійно Ти мені їх дав. Їх віддаю Тобі тепер – чисту непорочну жертву. Скріпи моє серце, щоб коли рука ката стинатиме ті рожі на моїх очах, не захиталася, а витримала мужньо, як мати Макавеїв.» Потім зробила знак хреста на чолах своїх доньок і на своїм також, як знак посвячення на мученику смерть.

Софія з її трьома доньками признались, що вони є християнками і після першого переслухання їх закрили в мамертинській в'язниці. З в'язниці завели всіх прямо на суд. А що вони тут непохитно тримались визнання Христа, то префект засудив їх на смерть.

На просьбу Софії дозорець в'язнів погодився повідомити про це єпископу Фабіяну. Той, не зволікаючи, поспішив до в'язниці, щоб уділити ісповідникам св. Тайн та покріпити їх на славну мученику смерть.

 Софія і три її доньки загинули від меча. Зараз вночі вірні забрали тіла мучениць на цвинтар Калікста. Там зложено їх до того гробівця, що Софія вже заздалегідь наказала збудувати для своєї родини.

Один з віруючих, що приніс тіла мучениць сказав: «Був я вже не при одній смерті Христових ісповідників, але цей день не вийде мені ніколи з пам'яті. Якби ви бачили, як ця матір обнімала своїх трьох донечок при прощанні перед смертю. Як то найстарша донька клякнула відтак під меч, а середуща пішла за нею, а вкінці наймолодша клячучи зложила руки на грудях і стала співати. Такого чудового співу я ще ніколи не чув і ніхто з присутніх не міг стримати сльози. Те все зворушило навіть самого ката: ніколи ще такого не бачив, щоб хтось з вмираючих співав. Матір замучили вкінці.»

Кожна з них умерла гідно своєму імені. Чиж то має нас дивувати, що Любов вже тут почала співати пісню, яку відтепер буде співати вічно у хорі небесних дівиць.

Так то матір з її доньками поховано у великім спільнім гробі. 

 ПразникТрьохСвятих

Празник Трьох Святителів належать до найновіших  празників грецької Церкви. Поштовхом до встановлення цього празника була велика суперечка у другій половині XI ст. проте, хто з них трьох є більш цінний для Церкви. ОднівищеставилисвятогоВасиліяВеликого, другісвятогоГригоріяБогослова, ащеиншісвятогоЙоанаЗолотоустого. ПрихильникисвятогоВасиліязвалисьвасиліяни, святогоГригорія — григоріяни, асвятогоЙоана — йоаніти. Цейспіррозв'язалисаміСвятителі. Вониспочаткукожензокрема, апотімусітроєз'явилисяЙоанові — єпископовімістаЕвхаїти, якийвідзначавсямудрістю, знанням, чеснотами, ісказали: "Ми, якбачиш, одневБогайнічогонемавнаспротивногочиспірного, акожнийзнасусвоємучасіокремонатхненийБожимДухомнавчав, щобулопотрібнодляспасеннялюдей. Тожнемаміжнаминіпершого, нідругого, алеякназвешодного, тозанимідутьдваинші. Встань, отже, інакажитим, щочерезнассваряться, щобнеділилися, боякзажиття, такіпіслясмертинашимнамаганнямєвсісторонисвітузводитидомируієдности. Установи, отже, святкуваннянашоїпам'ятиводномуднітак, якмиодневБога, амибудемопомагатидоспасеннятим, щосвяткуватимутьнашупам'ять".

ЄпископЙоанзробив, якйомудоручилиСвятителі. Ачерезте, щосвятаЦерквавжесвяткувалавсічніпам'ятькожногознихзокрема, товін 1076 рокупризначивїхнійспільнийпразникна 30 січня (заюліянськимстилем — 12 лютого). Крімтого, віннаїхнючестьсклавпроповідь, уклавтропарі, канониістихири. Нашілітописи 1076 рокузгадуютьпровстановленняцьогопразникавГреції.

БогослужбапразникаоспівуєіпрославляєтрьохСвятителівзаїхнюгарячулюбовдоБогаіближнього, непохитнувіру, значеннядлясвятоїЦеркви, світлічесноти, Божумудрістьтазаступництво. "Василій — божественнийум, — співаємонастиховнімалоївечірні, — Григорій — божественнийголос, Йоан — прегарнийсвітильник. ХайбудутьпрославленітривизначніугодникиіслужителіТройці". Устихирінастиховнівечірнісказано: "Духаоргани, громубожественноготруби, блискавкипроповідництва, світильникивсесвітлі, золотіісвітоноснівБозі, преблаженнийВасилію, Григоріювсемудрий, всезолотийівсечеснийЙоане".

Наводячиякприкладїхнювелич, заслугитазначеннядляБога, святаЦерквазакликаєвірнихдоналежноїпрославиТрьохСвятителів: "Любителіпразника, — співаємоналитії, — зійшовшись, славімопісеннимипохваламиХристовихСвятителів, Отцівславу, колонивіриівірнихучителівіхоронителів, кажучи: Радуйся, церковнесвітло, Василіюпремудрий, істовпенепорушний. Радуйся, уменебесний, архиєреюпреславний, ГригоріюБогослове. Радуйся, Золотослове, всезолотийЙоане, покаянняяснийпроповіднику. Тож, Отціпребагаті, непереставайтезавждимолитисядоХристазатих, яківіроюілюбов'юпразнуютьвашесвященнеібожественнеторжество".